З історії етнографічного музею історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Традиція етнографічного музейництва у Київському університеті була започаткована практично з часу заснування самого університету. Уже в 1835 р. його ученими було організовано «тимчасовий комітет для дослідження старожитностей», до складу якого увійшли професори М.О.Максимович, В.Ф.Цих, С.Ф.Зенович, трохи пізніше - Г.М.Динилевич. Він проіснував десять років, й одним із наслідків його діяльності було створення у 1837 р. при університеті музею старожитностей, де зосереджувалися археологічні і етнографічні колекції. Першим завідувачем музею був професор О.І.Ставровський. До поповнення цих колекцій долучилася і організована у Києві у 1843 р. археографічна комісія у складі переважно професорів університету М.О.Максимовича, В.Ф.Домбровського, О.І.Ставровського та ін.. У її роботі, зокрема з професором М.Д.Іванишевим брав участь і Т.Г.Шевченко.
Значну роль у вивченні української етнографії і поповненні експонатів музею старожитностей відіграло створене у 1873 р. у Києві Південно- Західне відділення Російського географічного товариства. Його активними діячами стали викладачі Київського університету В.Б.Антонович, М.П.Драгоманов, Ф.К.Вовк, М.І.Зібер та ін. Вони всіляко використовували можливості товариства для етнографічних та археологічних експедицій по Україні. Поряд з науковою роботою, а це видання двох томів «Записок», де було зібрано статистично- етнографічні дані, «Исторических песен малорусского народа» у двох томах, підготовлених М.П.Драгомановим і В.Б.Антоновичем, етнографічних збірників тощо відбувалося також і зібрання матеріалів для університетського музею. Свій внесок у цю справу зробило і Історичне товариство Нестора-літописця, організоване також у 1873 р. Не можна не відзначити також роботу в цій галузі таких викладачів історичного факультету університету, як М.П.Дашкевич і Т.Д.Флоринський. Зокрема останній у 1907 р. опублікував монографію «Слов’янське плем’я: статистико-етнографічний огляд сучасного слов’янознавства».
На жаль традиція етнографічного музейництва у Київському університеті з часом була втрачена. Значні втрати музейним колекціям принесли буремні події початку ХХ ст., зокрема у роки першої світової війни, коли університет було евакуйовано до Саратова. Революційні події 1917-1920 рр. і наступні реформи освіти у радянські часи, коли університет більше 10 років взагалі не функціонував як такий, теж цьому прислужилися. Нарешті непоправних збитків, коли повністю загинули його культурні цінності, у тому числі і музейні, зазнав університет у роки другої світової війни і окупації Києва. Інтерес до відродження музейної справи на факультеті з’являється знову зі створенням у 1944 р. кафедри археології і після перетворення її у кафедру археології та музеєзнавства у 1955 р. Саме ця кафедра спочатку забезпечувала читання студентам нормативного курсу з етнографії поки не була перетворена у 1989 р. на кафедру археології, етнографії та музеєзнавства. У цьому ж році при кафедрі було створено міжфакультетську фольклорно-етнографічну навчально- методичну лабораторію. Першим завідувачем лабораторії став. професор В.І.Наулко. Саме він поклав початок створенню на громадських засадах силами викладачів та студентів етнографічної виставки, матеріали якої і започаткували етнографічний музей факультету.
Естафету від професора Наулка В.І. прийняла перша завідувачка кафедри етнології та краєзнавства, яка була заснована у 1995 р., професор В.К.Борисенко. Саме їй і належить заслуга у створенні власне музейних колекцій і самого музею. Працюючи зі студентами, вона проводила серед них роз’яснювальну роботу з метою залучення студентської молоді до збереження історичної пам’яті, матеріальної та духовної культури українців і інших народів. Відгукуючись на такі звернення, студенти поповнювали музей експонатами з усієї України. Пізніше в цю роботи включилися доценти кафедри М.В.Гримич, М.М.Хоменко, В.В.Пилипенко, О.П.Гончаров. В результаті копіткої роботи професора В.К. Борисенко та співробітників лабораторії Т.О. Жилко та Т.П. Вишні вдалося створити навчальний музей з багатою етнографічною колекцією.
Більшість експонатів, творів народного мистецтва, культури та побуту надійшли від Валентини Борисенко, яка зібрала експонати в численних етнографічних експедиціях.
Усього в експозиції і у фондах музею на сьогодні є біля 1000 предметів матеріальної та духовної культури українців і інших народів світу. В 2004 – 2005 рр. музей було модернізовано завдяки зусиллям завідуючої кафедри Гримич М.В. – проведено ремонт, виготовлено нові шафи-вітрини, відтворено частину внутрішнього інтер’єру традиційного українського житла.
В експозиції мають місце матеріали, присвячені історії української етнології, з унікальними фотографіями і короткими анотаціями діяльності вчених, істориків, етнологів, краєзнавців. Досить широко представлені предмети з усіх регіонів України, які відображають різноманіття та особливості традиційної матеріальної культури українців.
Колекцію в основному складають традиційні ужитково-побутові речі – кераміка, різьблення, вишивки, одяг.
Більшу частину народної кераміки репрезентують вироби майстрів з с.м.т. Опішне Полтавської області, зокрема побутовий посуд – глечики, макітри, горщики-борщівники, кашники, горщики-близнюки, миски, напівмисники та дитячі іграшки.
Експонуються традиційні вироби з дерева – маслобійки, ступки, гарчик, ночви для купання дітей, дитяча колиска.
В експозиції представлені сільськогосподарські знаряддя праці – коса, серп, ціп, лопата, кирка, драч, грабки, плетені з лози, рогози та соломи кошики різної форми.
Окрему експозицію складає колекція різних видів прялок, веретен, деталей до ткацького верстата, різні конструкції рубелів і качалок для прасування білизни, перші вугільні праски.
У музеї зібрана цінна колекція рушників, серед яких – унікальний весільний рушник кінця XVІІІ ст.
Чисельною є й колекція вишитих сорочок, керсеток з різних регіонів України. Значний інтерес представляє найвідоміший елемент костюма гуцулів – киптар (овчина безрукавка), шкіряна тобівка.
З предметів духовної культури українців в експозиції представлені музичні інструменти – бандура, цимбали, а також писанки тощо. Експонати доповнюють малюнками хат, інтер’єрів традиційного житла українців, світлинами календарних святкувань українців другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст.
Експозиція музею широко використовується в навчальному процесі та у науково-дослідницькій роботі викладачів і студентів кафедри етнології та краєзнавства і всього історичного факультету. Поповнення експозиції та фондів відбувається за рахунок етнографічно-краєзнавчих експедицій та етнографічної практики студентів, які кафедра проводить щорічно.
Співробітники лабораторії систематизують, опрацьовують, реставрують музейну колекцію, проводять екскурсії для студентів історичного та інших факультетів університету, школярів, іноземних гостей. Зокрема, етнографічний музей відвідало кілька іноземних делегацій з Японії, Тайваню, Китаю, Росії, Франції, Фінляндії, Швеції, Польщі, Республіки Корея, США та інших країн. З 2006 р. керівництво лабораторії здійснює завідуючий кафедрою етнології та краєзнавства доктор історичних наук, професор Валерій Петрович Капелюшний.
В навчальній фольклорно-етнографічній лабораторії упорядковуються матеріали, зібрані під час етнографічних експедицій, створено рукописний архівний фонд (понад 500 одиниць збереження), яким активно користуються студенти, викладачі, науковці для написання студентами курсових, бакалаврських, дипломних, а науковцями – дисертаційних робіт, аудіо- і відеотека з метою використання під час навчального процесу.
Кафедрою постійно ведуться роботи по збереженню, консервації унікальної етнографічної колекції старожитностей, розширенню та вдосконаленню експозиції музею. Наукові фонди та музейна експозиція при кафедрі етнології та краєзнавства забезпечують широку інформативність студентів з метою підготовки їх до виробничої та наукової діяльності. Ці фонди є важливим науково-методичним центром для набуття знань з культури не лише українського, а й багатьох народів світу. Матеріали фондів використовуються у фахових наукових збірниках кафедри «Етнічна історія народів Європи».
На базі лабораторії регулярно проводяться внутрішньовузівські, всеукраїнські та міжнародні симпозіуми і конференції. Фонди та музейна колекція забезпечують умови для проведення науково-дослідницької роботи студентів, аспірантів, викладачів університету.
Виховна робота спрямовується викладачами на здійснення спільних заходів, серед яких регулярні краєзнавчі екскурсії по території України. Працівники лабораторії разом з членами кафедри етнології та краєзнавства, докладають чималих зусиль, щоб музей став повноцінним центром відродження і збереження української традиції, українського духу, осередком виховання патріотизму та етнічної самосвідомості.
З 2017 року лабораторію обʼєднано з центром підводної археології при кафедрі археології та музеєзнавста історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та реорганізовано у міжкафедральну навчальну лабораторію Центр підводної археології, археологічніх та етнологічних досліджень. Директор лабораторії - Морозова Яна Іванівна. Сьогодні у музеї працюють історик І категорії, к.і.н. Лагунова Ольга Сергіївна та старший лаборант Вишня Тетяна Петрівна.
Каталог архівних фондів міжкафедральної навчальної лабораторії «Центр підводної археології, археологічніх та етнологічних досліджень»: https://drive.